Чи можна бити дітей?

15 Jul

«Бити чи ні?» — це питання рано чи пізно постає перед усіма батьками. Розбитий мамин смартфон, розтрощені татові окуляри, надто гамірні чи небезпечні забави, а може, постійні істерики і вередування, які перетворюють життя родини на пекло… Найшвидшим і найоптимальнішим варіантом для багатьох здається пасок — завжди напохваті в більшості українських родин.

Хоча раніше такий погляд панував в усьому світі, сьогодні психологи радять вдаватися до альтернативних методів виховання (в тому числі й покарання, яке завжди буде однією з фундаментальних проблем батьківства). Адже насильство тільки озлоблює дитину, руйнує близькі стосунки з батьками, підміняє усвідомлену відповідальність вірою в право сильного. В будь-якому разі дитина сприйме його як несправедливість. Та й часто-густо бездушні вчинки дорослих відбивають зло, якого вони самі зазнали в дитинстві.

Чим же замінити пасок як аргумент батьківського авторитету? Саме про цю непросту проблему говорили понад 300 фахівців із Польщі, Канади, Франції та всіх куточків України, включно з Кримом та Донбасом, які зібралися навесні цього року в Тернополі, щоб знайти відповідь на непросте питання: як подолати насильство проти дітей або принаймні мінімізувати його згубні наслідки.

Міжнародна науково-практична конференція «Дитинство без насилля: суспільство, школа і сім’я на захисті прав дітей» відбувалася під егідою Офісу Ради Європи в Україні за підтримки Міністерства освіти і науки України та місцевої влади у Тернопільському національному університеті імені Володимира Гнатюка. Подію організував проект Ради Європи «Зміцнення та захист прав дітей в Україні» за фінансової підтримки уряду Королівства Норвегії.

Це була не просто конференція, хоча доповіді соціологів, психологів, педагогів, їхній обмін досвідом стали її основним наповненням. В рамках заходу відбувся ще й інформаційний ярмарок та показ документальних фільмів, зокрема, стрічки «Діти за ґратами»; провели також тренінг-марафон і виставку робіт з конкурсу плакатів «Дитинство без насилля».

Тим часом тернопільські студенти і школярі організували три актуальні флешмоби на Театральному майдані міста: «Ні — інформаційному насиллю!», «Ні — насиллю над дітьми!» і «Тернопільські діти проти війни».

На секціях багато говорили про державні системи захисту прав дітей в Україні і за кордоном; важливим був акцент на насильстві в освітньому середовищі і на іншій «вічній темі» — домашньому насильстві над дітьми. Корекція, реабілітація, супровід та інші види правової, соціальної й психологічної підтримки неповнолітніх жертв насильства належать до найскладніших із порушеного кола проблем, так що секція, присвячена цій темі, стала особливо популярною. Обговорили й те, як можна запобігти насильству та жорстокому поводженню з дітьми та молоддю ще до того, сталося непоправне. Новою темою, актуальною в умовах медійної агресії, стала дискусія про насильство в інформаційному просторі.

Конференція заявляла своєю метою аналіз державної системи захисту прав та запобігання насильству щодо неповнолітніх в Україні та розгляд правових і соціально-психологічних аспектів проблеми насилля та порушення прав дітей — і якраз для аналізу ситуації секційні засідання зробили дуже багато.

Але захід мав завдання і в іншій площині — поширення знань щодо безпечного сімейного та освітнього середовища для психіки дитини, щодо захисту її прав і свобод та пошук шляхів системної протидії усім видам насильства над неповнолітніми. І для цього більш неформальна програма конференції стала унікальною знахідкою. І якщо фахівці й експерти, які поїхали з Тернополя збагатившись, психологічно врятують для суспільства ще кілька скривджених дітей, значить, подія виконала свою місію. Насправді ж мова про десятки і сотні життів, які навіть найскрутнішим обставинам так і не вдасться перекреслити.