Двері навстіж

07 Apr

Чи віддали б ви свою дитину до класу, де вчиться дитина, хвора на ВІЛ? Ми розуміємо, що треба сказати «так», але мало хто справді готовий до цього. А якщо діти будуть гратися? Що, як якась прикра випадковість, і… Зізнаймося — насправді непросто дати чесну відповідь на це питання. Еволюція навчила нас уникати й сахатися всіх хворих, це природно.

«Ми можемо писати чолобитні керівництву країни зі скаргами на неосвічених міністрів, волати до хрипоти: „ВІЛ-позитивні діти мають право вчитися в стінах школи“. Але, зауважте, що і сьогодні таким дітям формально не відмовляють в освіті — нехай навіть на дому. Їх не хочуть бачити в шкільних класах, перш за все, батьки здорових дітей», — каже лікар-інфекціоніст і керівник програм Альянсу Олена Пурик.

Епідемія ВІЛ/СНІД в Україні триває вже 20 років; 1986 було зареєстровано перший випадок хвороби. І весь цей час немає державної програми профілактики захворювання. Це має згубні наслідки для всіх. Першими, як це часто буває потерпають діти, найвразливіші з них — ті, що живуть із ВІЛ.

Однією зі спроб переламати цю ситуацію став семінар 2-4 квітня в Сваляві, який спільно провели Мінсоцполітики, МВС та «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД». Семінар був спрямований на тих, хто працює з дітьми. Звичайно, переламати ситуацію таким чином навряд чи вдасться, для цього потрібні докорінні зміни у світогляді всіх українців. Але найперший крок можуть зробити ті, хто безпосередньо працює з дітьми і комунікує з батьками. Для них тренінг, організацію якого забезпечила Arena CS, став дуже корисним.

За три дні вони встигли вивчити деякі теоретичні речі. Наприклад, історію появи і поширення хвороби, шляхи передачі й особливості перебігу, процеси стигматизації й дискримінації носіїв вірусу і хворих.

Але важливіше те, що учасники відпрацювали звичайні, буденні речі: як говорити з підлітками, як поводитися з хворими і здоровими дітьми, як долати власні психологічні бар’єри. Вони буквально заново навчилися торкатися хворих дітей завдяки спеціальним динамічним та інтерактивним вправам.

Жодна дитина не повинна сидіти вдома за зачиненими дверима через невігластво чиновників, батьків, та й, будьмо щирі, нас із вами. Адже тим часом у побутових контактах діти з ВІЛ менш небезпечні, ніж звичайна застуджена дитина. Для них ми повинні відчинити ці двері навстіж.