Свято глокалізації

233
05 Nov

Це не мимодрук: у заголовку мова не про «глобалізацію». Точніше, не зовсім. Західні політологи та соціологи не так давно вигадали термін «глокальний», щоб пояснити ситуації, коли глобальні явища здобувають локальний вимір, а універсально-уніфіковане сполучається з місцевим, автентичним в одному «плавильному казані.

При цьому ані своє не знищується, ані чуже не відкидається, а обоє зазнають трансформації. Коло прикладів дуже широке, від національних страв у фастфудах до нової надії, яку міжнародна інтеграція дає незалежницьким рухам, на кшталт каталонського.

Як правило, у корпоративному блозі пишемо про події, вагу яких визначає конкретний практичний вимір для громадянського суспільства і ширше для цілої України. Більшість із них мають локальний, чи, як модно було колись говорити в колах альтерглобалістів, «тактичний» характер: тренінг для чиновників, конференція для лікарів, семінар для суддів.

Усі ці заходи зосереджені на відносно невеликій ділянці, часто в одному регіоні, але сукупно дають істотний кумулятивний ефект. За відсутності осмисленої системи реформ, значна частина наших успіхів — саме завдяки таким проектам.

Сьогодні хочеться розповісти про подію, контекст якої дуже широкий, навіть глобальний, а конкретний результат — скоріше в самому факті зустрічі і спілкування. 30 жовтня Україна, як і більшість світу, відзначила 68-му річницю створення ООН. Святкування відбувалося в Національній Академії мистецтв у Києві. Просто вечірка? Не зовсім.

Це одна з рідкісних нагод, коли під одним дахом зібралися чи не всі національні партнери ООН. Унікальна нагода для продуктивного спілкування, цікавих знайомств, нових ідей та всього того, що ми називаємо ще одним модним слівцем «networking». Де ще як не тут можна було побачити весь масштаб того, що робить ООН в Україні на центральному та місцевому рівнях.

Проектів безліч. Їхня допомога охоплює чи не всі наші проблемні точки: від досягнення стійкого економічного зростання, верховенства права, поваги до прав людини та інших міжнародних стандартів і норм до реформ державного управління, до цивілізованого ставлення до людей з особливими потребами. Звичайно, окремим рядком стоїть міжнародна миротворча діяльність ООН, у якій Україна (член-засновник) бере дуже активну участь, до речі, з користю для своїх збройних сил і обороноздатності держави. Цікавий момент прийняття — фото та відео-виставка робіт 15 установ системи ООН в Україні, яка пояснила багато чого про те, чим вони корисні простим українцям.

Крім того, з певною «паркетністю» події прикольно заміксували фантастичну пісочну анімацію у виконанні знаної зірки цього мистецтва. Вона інтерпертувала у напрочуд цікавій естетиці українські пріоритети програми розвитку на період після 2015 року.

День ООН відзначається щорічно 24 жовтня, починаючи з 1948 року, на позначення набрання чинності Статуту Організації у 1945 році після того, як його ратифікували і підписали більшість країн, у тому числі п’ять постійних членів Ради Безпеки. В Україні ООН діє з 1992 року.

Нам уже випадало писати про корисну роботу її програм, таких як, наприклад, Програма розвитку, що прийшла до нас однією з перших міжнародних організацій після розвалу СРСР. Разом із українськими патрнерами вона робить унікальні речі для збереження довкілля, модернізації медичної допомоги для дітей, боротьби з епідемією ВІЛ/СНІДу. І таким чином глобальне знову зустрічається з локальним, а відзначення річниці — переходить у практику, результати якої люди відчувають щодня.